Феофанія-незнайома і найкрасивіша
джерело, київ, озера, парк, храм
Не так далеко від відомого всіма Пирогово перебувати дивовижне і маловідома -
Феофанія
Важко описати свої відчуття, коли дорога повертає і на тлі низьких пагорбів буквально витає незвичайний за кольором Пантелеймонівський собор. Здавалося непоєднувані колір-рожевий і чорний! А наскільки вони гармонійно виглядають і роблять собор унікальним і неповторним!
Вже підходячи до собору ти відчуває унікальну ауру місця. Тихо і як то прозоро-дзвінко....Влітку вплітається тихе жжужание бджіл, навесні ароматне цвітіння садів....А якщо пройти повз собору вниз, то дорога приводить в парк. Я вже кілька років їжджу туди, коли хочеться спокійного відпочинку, коли потрібні сили. Останнім часом вкладено багато сил в перебудову. Старі дороги закриті і тепер іти в парк припадає трохи колом по асфальтованій доріжці...шкода..повз храм було красивіше.
Парк явно кращає. Закінчені доріжки, з'явилися лавки і ліхтарі.....В ланцюжку озер з каскадами водоспадів відображаються дерева. Містки, альтанки, ротонда на острові. Все це робить парк моїм улюбленим місцем відпочинку. Там мало людей, тому панує спокій.
Трохи історії
Феофанія - історична місцевість на території Голосіївського району міста Києва. Феофанія (Лазарівщина, Шахравщина) розташовується між районами теремки, Голосєєво і Пирогово. Найдавніша її частина знаходиться вздовж вулиці Академіка Лебедєва і навколо Свято-Пантелеймонівській церкви. Вперше село згадується у 1471 році як Лазарівщина; тоді вона належала київським розпоряднику Ходику. Вважають, що назва пішла від імені якогось ченця-пасічника Лазаря. Але в 1802 році «пасічне місце, яке лежить в урочищі Лазаревщине» перейшло у розпорядження Михайлівського Золотоверхого монастиря. Негайно настоятель монастиря єпископ Феофан почав зводити там дерев'яний храм в ім'я Дива Архістратига Михайла. При ньому - житлові покої. Церква була готова лише за рік. В день її освячення митрополит Гавриїл благословив відтепер іменувати місцевість Феофанією.
По-різному складалася доля цієї «дачі» при Михайлівській обителі. Були періоди занепаду, коли жили тут ченці навіть не удосуживались проводити святкові богослужіння, а при вигляді які йшли на молитву прочан ховалися в лісі. Але багато настоятелі опікувалися Феофанію і зводили для неї нові споруди. До початку ХХ століття тут були вже три церкви, не рахуючи капличок над навколишніми святими джерелами. А в 1904 році архітектор Євген Єрмаков почав будувати головний храм Феофаниевского скиту. Вирішили, його назвати ім. Св. Пантелеймона. Залізобетонні і цегляні конструкції найбільшого культової споруди київських околиць піднеслися на висоту близько 50 метрів, не рахуючи центрального хреста. Пантелеймонівський собор освятили в 1914 році. А рік потому Феофанія стала самостійною чоловіча обителлю.
Влітку 1941 року при обороні Києва прямо в соборі влаштували вогневi точки. Німці били по ним з мінометів, так що храм був жалюгідне видовище. Після війни його разом з усією колишньої обителлю віддали Академії наук. Культові споруди переробляли в лабораторії, у виробничі приміщення. Між іншим, саме у Феофанії, в колишній монастирській готелі, академік Сергій Лебедєв в 1950 році запустив МЭСМ (малу электронно-рахункову машину), відкривши тим самим комп'ютерну еру для СРСР і Європи.
У 1972 році урочище "Феофанія" було оголошено парком-пам'яткою, з 1992 р. має статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, підлеглого Державному заповідному господарству "Феофанія" Національної академії наук України.
Релігійне життя повернулася в Феофаниевскую обитель з 1990-х років. Відновлений в колишньому вигляді Пантелеймонівський собор. Нині тут діє жіночий монастир. У лісі відродилися джерела святої води, що вважаються цілющими. Зі святого джерела, якому хтось дав назву "Сльози Божої Матері", воду черпають жителі не тільки прилеглих Теремків, а всього Києва. Над іншим джерелом встановлений хрест з іконою святого Пантелеймона, і час від часу чиї-то дбайливі руки запалюють перед нею свічки. Словом, місце - райське! У прадавньому лісі і дихається легко, і серце б'ється рівному - звідси нікуди не хочеться йти.
З 2003 р. ведеться реконструкція зони відпочинку біля ставків з облаштуванням каналізації, водопостачання, альтанок, фонтанів, прокладкою мощених доріжок, облицюванням берегів і т.д.
А ось що про Феофанії писав Микола Сементовський в 1864р. 20 червня:-))))
Пустель Феофанія справили на душу мою отрадне святе враження, якого я давно не відчував в серці моєму, незважаючи на те, що я в житті об'їхав майже всю європейську Росію і велику частину Європи, і відвідав всі місця, прославившияся своєю вродою. День 1 червня буде для мене довго пам'ятним. Бажано, щоб жителі Києва, люблять відвідувати пустелі, відвідали б Феофанію. Я цілком впевнений, що ця пустель зробить і на душу їх такоеже ж отрадне почуття, яке провела вона і в душі моїй 6 вересня у Феофанії храмове свято.
